ГРАФІК РОБОТИ

КАБІНЕТУ “ДОВІРА”

*ДЕНІ ТИЖНЯ*	*ЧУХРАЙ* *НАДІЯ ПЕТРІВНА*	*СУХОЦЬКА* *ЛЕСЯ* *ВАЛЕРІЇВНА*
*ПОНЕДІЛОК*	*08:00 —12:00*	*12:00 —16:00*
*ВІВТОРОК*	*12:00 —16:00*	*08:00 —12:00*
*СЕРЕДА*	*12:00 —16:00*	*08:00 —12:00*
*ЧЕТВЕР*	*12:00 —16:00*	*08:00 —12:00*
*П’ЯТНИЦЯ*	*08:00 —12:00*	*12:00 —16:00*

Міністерство освіти і науки опублікувало номери «гарячих ліній», на які можна звернутися для отримання безоплатної психологічної допомоги:

· лінія Національної психологічної асоціації 0 800 100 102 (з 10:00 до 20:00 щодня);

· урядова лінія 1547 (цілодобово);

· - лінія міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді» 0 800 210 160 (цілодобово);

· - Київський міський центр психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи 044 456 17 02, 044 456 17 25 (цілодобово);

· - лінія емоційної підтримки МОМ 0 800 211 444 (з 10:00 до 20:00 щодня);

· - лінія запобігання самогубствам Lifeline Ukraine 7333 (цілодобово);

· - лінія кризової допомоги та підтримки Українського ветеранського фонду при - Міністерстві у справах ветеранів 0 800 33 20 29 (цілодобово);

· національна гаряча лінія із запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна» 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного, цілодобово).

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ПРАВИЛА ВИСЛОВЛЮВАННЯ ГНІВУ

У межах ініціативи першої леді Олени Зеленської зі створення Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, експерти телеграм-каналу «Подбай про себе» закликають слідкувати за власним емоційним станом під час війни.

Природною реакцією на погані новин є прояв злості та гніву, проте надмірна гнівливість може спричинити проблеми зі здоров'ям, а прояви агресії -нашкодити оточуючим.

Як висловити гнів?

1. Говоріть про почуття наполегливо, але без агресії. Для цього необхідно формулювати думки без шкоди іншим: виявляти повагу до себе та співрозмовників.

2. Уникайте слів «ніколи» та «завжди». Твердження на кшталт «Ти завжди все забуваєш» можуть принести секундне задоволення, але для співрозмовника звучать прикро. Людині буде важче вести діалог і розв'язувати проблему об’єктивно.

3. Вдавайтеся до логіки. Гнів буває ірраціональним. Важливо нагадувати собі, що світ не налаштований проти вас і в будь-якої ситуації є зрозумілі та локальні причини.

4. Висловлювайте прохання, а не вимоги. У гніві люди схильні вимагати справедливості, злагоди, вдячності. Спробуйте змінити форму висловлювань і попросити. Будьте готові й до розчарування від того, що не отримаєте бажане.

ПІДТРИМАЙ ДИТИНУ: ВЗАЄМОДІЯ З РІЗНИМИ ВІКОВИМИ ГРУПАМИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Важливо допомогти дитині відчувати себе в безпеці. У межах ініціативи першої леді Олени Зеленської зі створення Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, експерти каналу «Підтримай дитину» продовжують надавати рекомендації.

Підлітки не люблять проявляти свої почуття та вразливість. Часто вони поводяться так, ніби в них все добре, навіть якщо це не так. Підлітки можуть чинити опір обіймам, проте дотик рідних людей допоможе почуватися в безпеці. Ви можете сказати щось на кшталт: «Я знаю, що ти виріс, але мені так хочеться обійняти тебе, якщо ти не проти».

Допоможіть підліткам відчувати себе корисними. Давайте їм невеликі завдання та обов’язки по дому, а потім похваліть за зроблене.

Не перевантажуйте дітей великою кількістю обов’язків, не покладайте на них дорослі завдання, що вимагають надмірної відповідальності, бо це може посилити занепокоєння.

Для підлітків типово відмовлятися говорити на теми, які турбують. Створюйте комфортні умови для побудови діалогу та не тисніть на дитину. Розмова не повинна бути напруженою або конфліктною.

Деяким підліткам комфортніше спілкуватися у групах зі своїми однолітками, тому подумайте про організацію таких груп. Також заохочуйте говорити з іншими дорослими, наприклад, з родичами чи вчителями.

Підліток через вплив новин чи подій може намагатися впоратися з тривогою в нездоровий спосіб. Говоріть про те, що він бачив або чув в інтернеті, новинах, від інших людей і друзів.

Діти цього віку хочуть допомогти суспільству. Знайдіть відповідні можливості для волонтерства чи допомоги, які будуть їм під силу. За можливості також долучайтеся до цієї роботи, це допоможе налагодити додатковий контакт із дитиною.

7 порад психолога, які допоможуть спілкуватись у час війни

В Україні зараз немає жодної людини, яку б не зачепила війна. Але досвід кожного з нас різниться. Природньо, що можуть виникати проблеми в спілкуванні, особливо з тими, чий досвід відрізняється від вашого, з тими, хто пережив щось, не до кінця вам зрозуміле, що лякає, про що чуєш, але не до кінця віриш у те, що такі події можливі.

Спілкування з оточуючими під час війни вимагає від нас більшої чутливості й обережності, ніж у мирний час. Особливо це актуально, коли взаємодієш із тими, хто перебував у зоні активних бойових дій (це може стосуватись як військових, так і цивільних).

Варто знати деякі особливості спілкування та враховувати їх, контактуючи з ними. Адже іноді саме «дбайливе» ставлення може провокувати негативні переживання в людей, які й так пережили стресові події.

Завжди варто пам’ятати, що перед вами людина, яка має сили, ресурси, знання й уміння, що дають їй змогу виживати. Сам факт, що вона — перед вами, є свідченням того, що вона є «здатною».

У більшості випадків людина може сама вирішувати життєві питання, визначати майбутній рух, ухвалювати рішення й нести за них відповідальність. Не забирайте в неї здатність бути суб’єктом власного життя.

Не робіть вибір за іншого.

Якщо людина пережила насильство, ситуацію, в якій була безпорадною, то можливість обирати з альтернатив повертає відчуття контролю. Якщо вирішили щось змінювати в планах, оточенні тощо — спочатку отримайте згоду. Людина має бути активним учасником свого життя.

Поважайте кордони людини.

Вона має право робити те, що вважає за потрібне, мати інші орієнтири та цінності, власне бачення ситуації. Намагання «допомогти» може сприйматись як насильство. Варто запитати, чи потрібна людині допомога, а вже потім діяти. Також не варто торкатися чужого тіла без дозволу. Якщо нам дуже хочеться обійняти — це наше бажання, й воно може не збігатися з потребою іншої людини.

Перебування в зоні бойових дій може сильно впливати на людину, змінюючи звичні нам поведінкові прояви. Не варто їх інтерпретувати самостійно — ми не можемо знати всі обставини життя іншого. Краще запитати прямо й пояснити, що саме вас турбує.

Не жалійте, а співпереживайте.

Жалість позбавляє іншого суб’єктності, сили. Зазвичай дорослому ми співчуваємо, співпереживаємо. Також не варто говорити про те, що ми розуміємо емоції того, хто пережив жахливий досвід. Ми не знаємо, як це було, нас не було поруч. Але історія людини викликає в нас почуття, й ми можемо їх озвучувати.

Турбуючись про людину, непогано створити умови для переживання нею позитивних емоцій. Однак не вимагайте від іншого, щоб він відчував ту емоцію, яку ви очікуєте, був радісним і щасливим. Людина, яка пережила страшні події, має право відчувати лють, сум, горювати й усвідомлювати те, що з нею відбувається.

Не знецінюйте її емоції, порівнюючи з іншими — кожен переживає власні стани, й кожному потрібен свій час, аби пройти цей процес.

Дуже важливо вміти витримувати емоції іншого. Якщо людині, котра повернулась із зони бойових дій, необхідно висловити переживання, розповісти власну історію — добре буде надати їй таку можливість. Означення словами того, що вона пережила, сприяє загоєнню душевних ран. Однак про емоції ми можемо не лише говорити — ми можемо про них мовчати. Якщо людина замовкає, просто побудьте з нею поруч. Не обов’язково щось говорити. Це буває непросто — для цього потрібно бути емоційно стабільним, ставати опорою самому собі.

Практична психологиня, кандидатка психологічних наук Дарія Отич

_Джерело: ZN,UA_